"Три колоски закуті дротом" - /до 90-ччя пам''яті жертв голодомору/

                           

                        То був страшний, навмисний злочин,

такого, ще земля не знала!

Закрили Україні очі,

І  душу міцно завязали!

Цей день  в Україні щорічно відзначають  в останню суботу листопада.  Цього року ця дата припадає на 25 листопада.

Пам’ять – нескінченна  книга,  у  якій зафіксовано все: і  життя людини і життя народу. Багато сторінок там написано кривавочервоним кольором, з-поміж яких – і трагедія  Голодомору  1932 -1933рр.

Це страшна трагедія. Вона  забрала життя мільйонів людей. Загинули голодною смертю понад 5 мільйонів дорослих і дітей всіх національностей та віросповідань,  які мешкали  на території  України.

Кривава рана в історії  народу була щільно оточена безмовством. Про неї не можна було згадувати ніде, навіть в літературі. Проте саме українські письменники і поети стали першими літописцями Голодомору. Першим твором про ці жахіття в Україні став роман У.Самчука «Марія», а наймасштабнішим твором про Голодомор  вважається роман В.Барки «Жовтий князь».

Голодомор для нас - це біль душі і память серця.

Тому звернення до трагічних сторінок нашої історії робить нас сильнішими, допомагає кожному збагнути, хто ми є насправді,  яким шляхом іти далі,  як залишитися справжнім патріотом нашої неньки – України.

Пам’ятаймо свою історію, бо хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього.

Пам'ятаємо. Не пробачимо.