Природа - наше багатство, бережіть її!

«Їй доля судила жити у  слові»

/до 60 –ччя від дня нар. Ганни Дущак/

Кожному із нас Всевишній дає одне життя. Та Ганні Дущак, за її словами, «він дав талант, яким я лише послуговуюсь». 
15 жовтня  відомій  поетесі  мало б виповнитись -  60.З цієї нагоди на вечір – пам’яті письменниці  в бібліотеці – філії №21  зібралися шанувальники її творчості – знаний  на Буковині поет – пісняр В.В.Васкан, учні 8 «Б» класу  гімназії №7, вчителі Тищук С.О., Мармиш Н.В., Слюсаряк А., бібліотекар Лупуляк С.М., читачі бібліотеки. 

На захід  з Тисовець  завітала поетеса, вчитель української мови та літератури  Н.В.Григорчук – Войтко, яка добре знала  Ганну Дущак, та учні 6 та 8 класів  Снячівської школи. Ганна Дущак  була  для неї  взірцем  та  наставницею у творчих починаннях,  писала передмову до першої її збірки  «Ступаю тихо на траву».  З цікавістю учні слухали виступ Наталії Володимирівни.  Письменниця поділилася своїми спогадами, презентувала книги, читала вірші – посвяти. 

Ганна Кирилівна Дущак - талановита буковинська поетеса. Тяжка хвороба прикувала її до ліжка, позбавила її можливості протягом довгих років бути поряд з людьми, вимурувала  навколо неї стіну самотності.  Саме тому змістом її життя стала  - Поезія  Свої думки, мрії, почуття вона  переливала в поетичні рядки.

Хочеться розправить крила

і злетіти над землею,

Хочеться у чистім небі

зійти ясною зорею.

Хочеться вплітати в коси

пісні чари золотії,

Щоб не згасли в Твоїм серці

мої очі, мої мрії…

 Під оплески  сприйняли присутні виступ В.В.Васкана.  Поет  читав  свої  вірші  з поеми «Листочок на вітрі», які  присвятив світлій пам’яті Ганни Дущак.Учні гімназії також долучилися до творчості письменниці. З душевною проникливістю  у їхньому виконанні пролунали  вірші «Поезіє! З душі  моєї лийся», «Краса навколо», «Україна моя люба», «Буковино, Буковино», « Я так люблю на цьому світі дуже», «А там, за шибкою вікна», «Ні, не дорікаю долі», «Під сімома замками»,  «Так живу я , як умію» та інші.  

Бібліотекар гімназії Лупуляк С.М. розповіла учням про величність душі Ганни Дущак, про фатальну помилку медиків, що призвело до нещасливої долі письменниці, про  завданий біль, зраду,  байдужість,  як крізь сльози можна сміятися і  радіти кожному промінчику сонця, пташці чи квітці, про все прощення,  декламувала вірш «Моїм цілителям».

Хвилиною мовчання вшанували присутні пам'ять мужньої жінки і талановитої поетеси.В спадок вона лишила  неповторний поетичний світ, який зігріває  душі багатьох людей.

До уваги присутніх була організована  книжкова виставка «Їй доля  судила жити у слові».