Гори, гори, моя свіча... /майстер - клас/ HelpAge International

 

 8 січня  в бібліотеці пройшов майстер – клас «Гори, гори, моя свіча».

Мета заходу:  ознайомити присутніх з історією свічки та свічникарства в Україні, виготовлення свічки власноруч,   розширити кругозір про свічки та  сприяти розвитку естетичного смаку.

Свічка, як  уособлення небесного вогню відігравала значну роль не тільки в повсякденному, а й в обрядовому житті українців. Вона була обов’язковим ритуальним атрибутом впродовж всього життя людини: хрестини, вінчання, поминки, вшанування пам’яті загиблих, при відсутності світла,  як декоративний елемент…

В  Давній Греції розглядали вогонь, як одну з основ світобудови. Свічки так само, як і ікони, почали розглядатися, як символ Життя, як символ єдиного Бога, який згідно з християнським віровченням, і є саме Життя.

Український фольклорист Микола Сумцов наголошував на тому, що «українські селяни дуже любили «божу муху», бо навіть маленька пасіка давала меду на Спаса й воску на свічку Господу». В Україні було поширене домашнє виготовлення свічок. На сьогодні свічки  виготовляють переважно з парафіну.

Вираз «гра не варта свічок» прийшла з мови картярів, які говорили про дуже невеликі виграші, які не окуповували   вартості свічок, які згоріли під час гри.

Цікаві факти. Риба – свічка, що мешкає у водах Тихого океану отримала свою назву тому, що володіє виключно високим вмістом жиру. Індіанці Північної Америки крім вживання цієї риби в їжу висушували її, протягували крізь неї гніт і палили як звичайну свічку.

Для виготовлення свічки потрібні такі матеріали: віск, гніт, декоруючи  матеріали, ножиці. 

                           

   

         

     

Свічки готові до використання та для  подарунку своїм близьким.