Моя Україна! Сильна, Вільна, Незалежна, Єдина!

 

Україна – це наша Батьківщина, країна в якій ми народилися і живемо. Могутня, вільна, неподільна,  незалежна, незламна, сильна, найкраща…

До цієї знаменної дати Буковинський письменник, поет – пісняр Василь Васильович Васкан підготував декілька своїх віршів.

         Акварелі звитяги

             /До Дня Незалежності України/

Господь страждав -

Й життя  нам дав,

Господь терпів -

І нам велів,

Народ змужнів –

Й себе пізнав,

І ворогів

В бою здолав.

 

…Прийшло нове тисячоліття,

На землю створену Всевишнім,

Усе змінилося у світі,

Та й збереглося, щось у прийшлім.

 

Нові приходять покоління,

Але життя кінця не має,

Є мить народження й успіння,

Вода і Хліб замін не знають.

 

Є Божа милість, є спасіння,

Краса життя, і Мова, й Пісня,

Й війна, нечистого творіння,

Убивство, що не має після…

 

Якась сумна у людства звичка,

Кількамільярдної  громади,

Війну криваву  новорічну

На радість смерті розв’язати.

 

Цим і живуть народи нині,

Орда прийшла євроазійська

На землю  вільну України,

Зрадливо,  ніби по - сусідські.

 

І на очах усього світу

Дітей вбивають, палять жито,

Молитву твердять: вбити, вбити…

Й своїх дітей, аби зарити.

 

Й живою кров’ю розбавляють

Війни тривожні  акварелі,

Хоч їх царі вже мітку мають

Від всього світу на тарелі.

 

А на палітрі України

Звитяжним подвигом Героїв

Всесвітня пишеться картина,

Козацтва кров’ю з поля бою!

Слава Україні! Героям Слава!

                    Дощ

Ранковий дощ на схилі серпня  –

Це як небесна благодать,

Для українців – свято серця…

Бо зрання очі не  болять.

 

Бо можна трохи  подрімати

При незачиненім вікні,

І сина – воїна згадати,

На цій нав’язаній війні.

 

Цей дощ остудить спеку бою,

Атаку рашів  переб’є,

І сили воїнів потроїть,

І волю ворога скує.

 

День Незалежності покропить

Дощем Всевишнього рука,

І на Хрещатику, й в окопах

Всолодиться сльоза  гірка.

 

Серпневий дощ до нас під ранок

На Богородицю іде,

І кожен з нас бадьоро встане,

І в храм молитися піде.

 

А потім знову до роботи,

А по молитві -  знову  в бій,

Бо в хаті в нас в чужих чоботях

Не має швендяти чужий.

 

Така вже доля українська –

На перехресті всіх доріг

Єднати  люд козацьким свистом,

Щоб  жити світ  по – людські  міг.

 

Єднаймося! І все зійдеться,

Перемагаймо! З нами Світ,

Палає кожне чесне серце,

Воскресне Правди Заповіт!

Слава Україні!

Героям Слава!

                         Василь Васкан